ГЕННАДІЙ ПОЛЬОВИЙ – СПІВЕЦЬ СОНЦЯ
Надія Ніколаєва
СЬОГОДНІ ВИДАТНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ХУДОЖНИК ГЕННАДІЙ ПЕТРОВИЧ ПОЛЬОВИЙ, НАЩАДОК ПРОСВІТИТЕЛЯ ПЕТРА МОГИЛИ, НАПЕРЕДОДНІ СВОГО ДЕВ’ЯНОСТОРІЧЧЯ. МИСТЕЦЬКИЙ ДОРОБОК МАЙСТРА ЗНАЧНИЙ І БАГАТОГРАННИЙ, ОСЯЯНИЙ ВЕЛИЧЧЮ ДУХА І ЛЮБОВ’Ю ДО УКРАЇНИ. У РАДЯНСЬКІ ЧАСИ КРІЗЬ ДИТИНСТВО І ЮНІСТЬ ХУДОЖНИКА ПРОЙШЛИ ГОЛОДОМОРИ, ВІЙНА, РЕПРЕСІЇ, СТУДЕНТОМ ВІН БУВ ЗАСУДЖЕНИЙ І ЗАСЛАНИЙ ДО ГУЛАГУ. ПІД ЧАС ХРУЩОВСЬКОЇ ВІДЛИГИ РЕАБІЛІТОВАНИЙ. ПОВЕРНУВСЯ ДОДОМУ ПІСЛЯ КАРЦЕРІВ, ТЯЖКИХ КАТОРЖНИХ РОБІТ, МАЙЖЕ ПАРАЛІЗОВАНИЙ, АЛЕ НЕЗЛОМЛЕНИЙ І З ВЕЛИЧЕЗНИМ ІМПУЛЬСОМ ДО ЖИТТЯ І ТВОРЧОСТІ. ВСЕ, ЩО ДОВЕЛОСЯВИТРИМАТИ У ТАБОРАХ, ТІЛЬКИ УКРІПИЛО ДУХ І ЗБАГАТИЛО ТВОРЧІСТЬ ХУДОЖНИКА.
|
ГЕННАДІЙ ПОЛЬОВИЙ. Самоцвітні Карпати, 1970. Змішана техніка
Геннадій Петрович випромінює оптимізм і душевне піднесення, поетичне і романтичне світосприйняття: «Моя основна творча концепція, якої дотримуюсь усе життя: торжество прекрасної природи,відчуття радості існування обличчям до сонця. Сприйняття природи як найвищої цінності, найціннішого дару і щастя. У моєму розумінні художник-пейзажист – людина з особливим станом поклоніння красі. З світлим світосприйняттям, з глибоко інтимним, не для стороннього ока, молитовним настроєм. Великим незміряним пієтетом до сонця до неба, зірок і квітучих трав. З постійним гострим відчуттям нескінченого руху в природі». Г. Польовий не тільки талановитий художник, а й обдарований поет, публіцист. Ще під час навчання в художній студії при Київському палаці піонерів він зустрів майбутнього визначного художника-графіка Георгія Малакова, про якого написав «Салют начесть майстра». Також великий інтерес викликають опубліковані спогади Геннадія Польового про художників-шістдесятників: А. Горську, Г. Гавриленко, В. Куткіна, з якими художника пов’язує спочатку навчання в одному класі у Київській художній школі імені Т. Шевченка, а потім навчання у Київському художньому інституті.
Г. П. Польовий народився 3 червня 1927 року в Одесі, сім’я жила у Харкові, коли столицю перевели до Києва, туди ж переїхала і родина. Спочатку жили на території Лаври, у той час там жила творча інтелігенція: бандуристи, художники, співаки. Батько художника – Петро Іванович Могила – був артистом Державного українського народного хору ім. Г. Верьовки, мав дві вищі освіти, вільно володів багатьма європейськими мовами, у тому числі і латиною, мав передові погляди, дружив із сім’єю Коцюбинських. Одного із братів батька розстріляли, другий емігрував у Чехословаччину. Прізвище Могила у 1930-х роках звучало як вирок, тому батько художника змінив прізвище собі і синам, і з того часу вони стають Польовими. Мати художника – Марія Могила, артистка, режисер. У Г. П. Польового був брат-близнюк – Валерій Петрович Польовий (1927–1986) – визначний український композитор. У студентські роки Геннадій Польовий із братом Валерієм влаштовували вдома літературно-музичні вечори, виконували класичні твори на роялі, читали вірші Лермонтова, Пушкіна, Франка, Шевченка. У них вдома збиралися яскраві особистості: В. Кирейко, В. Куткін та багато інших. Валерій вчився у видатного композитора Б. М. Лятошинського, закінчив із червоним дипломом консерваторію. На випускному вечорі артисти виконували його твори, були привітання з блискучим захистом диплома, а наступного дня кадебісти арештували талановитого українського композитора. Після заслання учня Б. М. Лятошинський не побоявся вести з ним листування. Г. П. Польовий із братом за волелюбство і мрію про кращу долю українців були кинуті у саме табірне пекло ГУЛАГу. Разом з ними арештували і Володимира Куткіна, який був близьким другом і побратимом Геннадія Польового. Вони товаришували ще з довоєнного дитинства, разом пройшли концтабори, разом були реабілітовані, пізніше поряд знаходилися їхні майстерні. Творчість художників була абсолютно різною, В. Куткін – тонкий портретист, чимало творів присвятив ГУЛАгу, а Г. Польовий – визначний пейзажист – оспівував Україну, але між ними є головні спільні риси, які об’єднують мистців це гідність, щирість і любов до рідної землі.
Після повернення з таборів у 1955 році Г. Польовий перейшов з декоративно-ужиткового факультету до графічного факультету Київського художнього інституту, який закінчив у 1960-році. Педагогами з фаху були В. І. Касіян, І. М. Плещинський, О. С. Пащенко, Л. І. Чичкан. Диплом художника – це серія кольорових ліногравюр, присвячених Україні, з гарною назвою «Україна моя». У той час це було справжнім викликом, раптом не ленінська тематика, а пейзажі, національні за темою і змістом, тому оцінки роботи були неоднозначні, але відомий мистецтвознавець В. Цельтнер (В. Павлов) високо оцінив роботи Г. П. Польового. Під час навчання Г. П. Польовий зустрів свою майбутню дружину – Галину Гаркавенко (1933–2008) – визначну українську художницю, майстра акварельного живопису, з якою в духовній єдності прожив щасливе і плідне творче життя.
Із 1957 року Г. П. Польовий – учасник багатьох республіканських і всесоюзних виставок, з 1963 року – член Спілки художників СРСР. Провів більше 20 персональних виставок. Мистець багато мандрує із всесоюзними групами акварелістів, пише з натури, створює цілі цикли пейзажів зі своїх подорожей по Болгарії, Бурятії, Кавказу, Курильських островах, Сахаліну, Саяну, Сибіру, Уралу, Якутії та ін. Художник із високою майстерністю працює у різних жанрах і різних техніках: акварель, ліногравюра, олія, пастель,темпера. Віртуозний рисувальник і колорист, вінпише гостро і точно, майже документально. Г. П. Польовий ретельно вивчає і досліджує кожну деталь натури, проникає у саму суть явищ. Про особливості творчості художника В. Цельтнер писав: «не розміри, а внутрішня масштабність, значимість образів надають монументальності акварелям Г. Польового. Монументальному ладу робіт, його тематичним пейзажам-метафорам відповідає власне рішення проблеми часу. Він пише не стільки «пейзажі станів» із властивою їм скороминущістю. Досліджуючи дію стихій, він втілює лише їх сталі зв’язки. Світ його рисунків, акварелей, пастелей, темпер не підвладний хви-линним рухам світла і повітряних мас. Час у його пейзажах зупиняє свій біг. Він зображує тривалі миті. Ми дивимось на наш світ наче з іншої епохи, яка, можливо, ще не настала, або, може, вже минула, і саме тому бачимо його найістотніші, визначальні риси». Визначний майстер пейзажу Г. П. Польовий створює цілі поетично-філософські серії: «Верби України», «Вечірні вогні Києва», «Крим. Кара-Даг», «Самоцвітні Карпати», «Соняшники України», «Проти безумства воєн» і багато інших. Особливою у творчості художника є живописна серія соняшників, де соняхи – це не просто квіти, символ сонячної України.У творі «Казка про золотий соняшник» художник ніби порівнює сонце і соняшник, золота, тепла палітра створює неповторний образ. Сильне емоційне враження справляє вдало відображена художником енергія сонця, життєдайність сонячних променів, їх взаємодія з живою природою, що символізує силу життя. Протягом двадцяти років художник писав Крим. Дивовижний Кара-Даг став для Г. П. Польового справжнім відкриттям, тут він перебуває ближче до неба, ніби на вершині світосприйняття. Цей цикл вирізняє майже документальне зображення, бездоганна композиція і філігранність письма. У роботі «Сяйво моря» з живописною майстерністю мистець передає розмаїття лазурних відтінків моря, зображує красу і силу величного Кара-Дагу.
Тема творів, присвячених Другій світовій війні, обороні Києва, Аджимушкайським каменоломням у Керчі, де люди мужньо тримали оборону, близька художнику. Коли йому було чотирнадцять років, він особисто пережив окупацію Києва, а згодом – концтабори. Ці твори вирізняє драматичне звучання, темна тональність, динаміка й експресія. Зовсім інша серія, яка розкриває романтичні струни душі мистця, присвячена казковим птахам: «Чарівні птахи з візерунками», «Птиця з чарівного саду» й інші. Фантастичні диво-птахи ніби прилетіли із ча-рівного саду. Тут художник трансформує у нові форми традиції народної картини. Твори вирізняє яскрава оригінальність і декоративність образів, близькість до народної творчості, неповторна витонченість та індивідуальна манера виконання.
У творчості мистця співіснують два контрастних образи світу: світлий образ чистоти, гармонії і темний світ війни, де твори набувають суворого звучання. Всі серії виконано професійно та мають велику художню цінність. Художник працює у різних техніках і жанрах, але пейзаж посідає центральне місце. У пейзажах живописець втілює своє високе і світле світосприйняття, філософське усвідомлення навколишнього світу. Мистець зображує Всесвіт як єдине гармонійне ціле з глибоким внутрішнім змістом.
Творче життя Геннадія Польового – це більшесімдесяти років напруженої роботи, відданих Україні, справжнього подвижництва. У своєму каталозі 2008 року Г. П. Польовий пророчо написав: «Молюсь своїй Україні. Будь славна і прекрасна. Звертаюсь від зболеної душі, з відстані серця. Нехай не впадуть на тебе громи воєнних чвар і блискавки нових чорнобилів, голодоморів і репресій, знесилюючих протистоянь. Нехай вистачить сил, і розуму, і здорового глузду не розсваритися твоїм синам, не звиродніти, не здеградувати. Не порозбігатись по закордонах, не втратити свій інтелект, таланти, генофонд нації, свою красу і духовність…Думаю, вірю, надіюсь –прийде час, буде сказано Слово, прозвучить крик тривоги: Люди, що ми робимо! Схаменімося! Єднаймося в добрі і людяності! Вбережемо Україну! Хай вона весніє у віках, благословенна земля наша!»
Одухотворений, витончений творчий набуток художника, наповнений неосяжною глибиною, дарує справжню красу, радість, змушує дякувати світові за те, що поодинокі велетні творять національне мистецтво і живуть серед нас.
Одухотворений, витончений творчий набуток художника, наповнений неосяжною глибиною, дарує справжню красу, радість, змушує дякувати світові за те, що поодинокі велетні творять національне мистецтво і живуть серед нас.
№ 3/2016