ЩО ДО ВПОДОБИ: СУЧАСНЕ МИСТЕЦТВО, АКТУАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО, «MODERN ART», «CONTEMPORARY ART»?
Гліб Вишеславський
МОЖНА БУТИ ЦІЛКОМ ПЕВНИМ, ЩО ТЕРМІН «СУЧАСНЕ МИСТЕЦТВО», ЯК І УСІ ДО НЬОГО ПОДІБНІ (АКТУАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО, «MODERN ART», «CONTEMPORARY ART»), НІКОЛИ НЕ БУДУТЬ ОЗНАЧАТИ ДЛЯ ВСІХ, БОДАЙ ДЛЯ БІЛЬШОСТІ, ТА НАВІТЬ ДЛЯ ФАХІВЦІВ ОДНЕ Й ТЕ САМЕ. І ЦЕ НЕЗВАЖАЮЧИ НА КІЛЬКІСТЬ ТОГО, ЩО ВЖЕ НАПИСАНО І ЩО БУДЕ НАПИСАНО НА ЦЮ ТЕМУ.
Серед художників, наприклад, забагато емоційного скупчилося навколо цих слів, що звучать для одних як лайка, для інших – як нагорода. Ще є нашарування звички, наприклад, за словами «contemporary art» вбачається зміст іноземного, тобто «не свого». Або сенс слів «сучасне мистецтво» затьмарює питання вікове, себто ґенерацій, де художник молодий – то обов’язково «сучасний», а як за сорок, то «вже не личить», бо «клясик».
Серед перекладачів свої проблеми. Обов’язково хтось перекладе англійською «modern art», хоча автор мав на увазі «contemporary art», чи то навпаки – напише «contemporary art», хоча за контекстом треба «modern».
Серед мистецтвознавців – інше. Замість одного терміна «сучасне мистецтво», маємо цілий арсенал, як-от: актуальне мистецтво, «модерне мистецтво» (вживане рідко, бо надто плутається зі стилем модерн, тобто сецесією), «contemporary art» (пишуть латинкою) і, власне, сучасне мистецтво. Арсенал цей кожний автор використовує на свій власний розсуд і смак, а інші, навпаки, вбачають між цими термінами величезну різницю.
Розглянемо, як ці словосполучення просувались до поширеного вжитку і як на цей рух впливав фактор моди. Слід згадати, що до кінця 80-х ніякої плутанини не було. «Сучасне мистецтво» над-термін покривало парасолькою всі течії авангарду, модернізму, неоавангарду. Наприкінці 80-х – на початку 90-х (у Європі у 70-х), увійшов до вжитку «contemporary art», філологічно обтяжливий, бо у буквальному перекладі надто не схожий на оригінал: «відповідне часу мистецтво» і тому писаний, як правило, латинкою, а у країнах романської мовної групи – англійською.
М. Бессонова вбачає у появі “contemporary art” зростаючий у світі вплив англійської мови:
«за останні двадцять років французький термін «модернізм», що його часто співвідносили з усім мистецтвом ХХ ст., було майже повністю витіснено англійським “contemporary art”. При цьому він захопив і епоху постмодернізму, що створює ще більшу розмитість» [1].
У першій половині 90-х у країнах колишнього СРСР поширилося ще одне словосполучення, що має узагальнюючий статус над-терміна – «актуальне мистецтво». Як пише Макс Фрай (літературне псевдо мисткині Світлани Мартинчик): «Актуальний художник не перебуває у боротьбі за право додати до іменника «мистецтво» епітет «вічне», не продовжує певну традицію, а займається живим експериментом» [2]. Деякі кола мистців віддають перевагу саме цьому терміну. Однак, як пише Михайло Сідлін, він не надто вдалий, бо «актуальне означає «існуюче», на відміну від того, що «не існує», … термін крокує за модерністським розумінням сучасного мистецтва, як аутентичного» [3]. Тобто не відповідного до естетики постмодернізму, бо аутентика і симуляціонізм – речі несумісні. Навіть вдаючись до пастишу.
Як бачимо, всі замінники терміна «сучасне мистецтво» поширювалися через впливи факторів не мистецтвознавчих, і змістової різниці між ними немає. Проте нові терміни виконували щоразу свою нову функцію – позначали, до якої мистецтвознавчої школи (або до якого гурту – прогресивного чи реакційного) належав автор.
Я цілком погоджуюся з думкою М. Бессонової, яку можна поширити на всі над-терміни, як-от: «сучасне мистецтво», «актуальне мистецтво» та інші: «contemporary art – це мистецтво сьогодішнього дня, яке ще не знайшло чіткого класифікаційного визначення…» [4]. Іншими словами, це мистецтво, яке (за браком часу) ще не можна визначити як певний стиль чи напрямок, як-ось модернізм, неоавангард, трансавангард і тому подібне. З іншого боку, надтерміни вживають, коли немає потреби конкретизувати те чи інше мистецьке явище, що за обставин сучасної невизначеності для багатьох авторів стає особливо привабливим.
В Україні після 2000-х паралельне використання словосполучень «сучасне мистецтво», «актуальне мистецтво» чи «contemporary art» стає рідкістю. Перевага залишається за «сучасним мистецтвом», як найбільш універсальним та узагальнюючим терміном. Якщо «впритул» розглядати згадані надтерміни, то можна дійти висновку, що вони є цілком позафаховими, через свою мистецтвознавчу беззмістовність. Наприклад, слово «сучасне» позбавлене хронологічних меж, «contemporary» також не визначає, який саме час мається на увазі, «актуальне» надто залежить від локального соціокультурного контексту. Ієрархію словосполучень за беззмістовністю можна вибудувати таким чином: спочатку терміни, про які йдеться у цій статті, потім терміни, що конкретизуються часом та місцем, єдністю естетичних чи світоглядних настанов: нова хвиля, італійський трансавангард тощо. Після них – гранично конкретні: творчість художника N у період між NN роками.
Отже, постійне вживання «профанних» термінів серед фахівців свідчить не лише про потребу у термінах з узагальнюючим нечітким змістом. Їхня «надчасовість» зберігає терміни від прив’язки до певного напряму в мистецтві. З іншого боку, їхня беззмістовність маскує функцію, особливо важливу для фахівців. А саме функцію гасел, коли той чи інший термін вказує, до якої школи, кола чи гурту належить автор. Точність вживання цих «таємних позначень» висвічує здатність мистецтвознавця врахувати настрої та обізнаність читачів, позначає кут зору на предмет, про який він пише.
Примітки
1. Бессонова М. Авангард – поставангард, модернизм – постмодернизм: проблемы терминологии // Вопросы искусствознания. – М. – № 1–2. –1995.
2. Фрай М. Азбука современного искусства. – В кн.: Искусство против географии. – СПб., 2000.
3. Сідлін М. “Актуальне мистецтво”: проблема перекладу та інтерпретація популярного терміна російської арт-критики 90-х. // Візуальне мистецтво 80–90-х у контексті культурної ситуації ХХ сторіччя. Матеріали міжнародної конференції. – К., 1999.
4. Бессонова М. Цит. Праця.
№ 1/2015