ЖИВОПИСНА ПОЕЗІЯ МИХАЙЛА ГАПЛЕВСЬКОГО
Марина Стрельцова
Михайло Гаплевський. Ліс, 1999. Полотно, олія
|
ВІН НАРОДИВСЯ ХУДОЖНИКОМ. ЗА СВІТОБАЧЕННЯМ, ПОКЛИКАННЯМ, ВІДЧУТТЯМ КОЛЬОРУ Й КОМПОЗИЦІЇ. ВМІННЯМ ПОБАЧИТИ КРАСУ В ПРОСТИХ РЕЧАХ. САМЕ ТОМУ МИСТЕЦЬКОМУ СТАНОВЛЕННЮ МИХАЙЛА ГАПЛЕВСЬКОГО НЕ ЗАВАДИЛА АНІ ПРОЗАЇЧНІСТЬ ОТРИМАНОЇ СВОГО ЧАСУ В ЖДАНІВСЬКОМУ ТЕХНІКУМІ МІСЬКОГО ЕЛЕКТРОТРАНСПОРТУ СПЕЦІАЛЬНОСТІ, АНІ ВАЖКА, ВИСНАЖЛИВА РОБОТА В КАМЕНІ, ЩО ДАВАЛА ЗАСОБИ ДЛЯ ЖИТТЯ.
|
Необходимость творить каждого художника будто печет изнутри.
Именно внутреннее стремление поиска позволяет художнику не зависетьни от чего!
Первое, чтодолженсделать художник, – это родится. А потом рабски учиться всю жизнь!
Михайло Гаплевський
Именно внутреннее стремление поиска позволяет художнику не зависетьни от чего!
Первое, чтодолженсделать художник, – это родится. А потом рабски учиться всю жизнь!
Михайло Гаплевський
Камінь, експерименти з графічними зображеннями, олійний живопис – так виглядала логіка його творчого шляху, що, зрештою, 1994 р. привів його до цілком свідомого занурення в стихію малярства.
Пантеїстичне світосприйняття Михайла Гаплевського, вміння зазирнути в божественну суть природного світу зумовили трансцендентну глибину його творчості. У своїх роботах він дивним чином поєднує зачарування унікальністю й красою моменту з осягненням метафізичного образу світу. Прагне відтворити вічне крізь призму плинного…
Він – різний. Пейзажі й натюрморти, зокрема, варіюються від імпресіоністичних мотивів до майже цілковитої абстракції, в якій де-не-де вгадуються знайомі силуети дерев, трави або квітів. Виникає парадокс: художник то організовує умови для інтимного діалогу глядача з природним довкіллям, то максимально емансипує природу від людини, доводячи її зображення до штучного звучання.
Чуйність і чутливість мистця «читається» в кожній деталі картини: тонкощах кольоропередачі, тональних та світлотіньових ефектах, делікатності ліній, фактурному розмаїтті та грамотному введенні просторових планів. Експресивність образу досягається часто лаконічними, доведеними до мінімалізму засобами художньої виразності. Один із улюблених засобів Гаплевського – ритмізоване сполучення плям локального кольору, що надає його роботам декоративності й відчуття внутрішньої динаміки. Залежно від авторського задуму, цей нескінченний іманентний рух часом плине тихо та лагідно й раптом починає струмувати, набираючи обертів і гостроти.
Внутрішній «танець» на полотнах мистця супроводжується колірним різнобарв’ям: від пастельно-приглушеної палітри до яскраво-соковитих, флуоресцентних тонів. Чарівливе мерехтіння живописного поля, по-особливому вібруючі кольори стали унікальною рисою творчої манери Михайла Гаплевського. Мозаїка з широких і яткових мазків примушує його полотна грати та перлитися барвами.
Творчість Михайла Гаплевського – це замилування красою світу; магія простих речей та явищ. Суто дзенівське ставлення мистця до життя, що об’єднує наполегливу працю і споглядання природи, створює неймовірний ефект від переважної більшості його творчого доробку. І ти вже поволі розчиняєшся в напівпрозорому мареві живописного ландшафту; коли-не-коли чіпляєшся оком за шалену поліхромію дерев і будинків; ловиш себе на думці, що всередині тебе народжується поезія…
Пантеїстичне світосприйняття Михайла Гаплевського, вміння зазирнути в божественну суть природного світу зумовили трансцендентну глибину його творчості. У своїх роботах він дивним чином поєднує зачарування унікальністю й красою моменту з осягненням метафізичного образу світу. Прагне відтворити вічне крізь призму плинного…
Він – різний. Пейзажі й натюрморти, зокрема, варіюються від імпресіоністичних мотивів до майже цілковитої абстракції, в якій де-не-де вгадуються знайомі силуети дерев, трави або квітів. Виникає парадокс: художник то організовує умови для інтимного діалогу глядача з природним довкіллям, то максимально емансипує природу від людини, доводячи її зображення до штучного звучання.
Чуйність і чутливість мистця «читається» в кожній деталі картини: тонкощах кольоропередачі, тональних та світлотіньових ефектах, делікатності ліній, фактурному розмаїтті та грамотному введенні просторових планів. Експресивність образу досягається часто лаконічними, доведеними до мінімалізму засобами художньої виразності. Один із улюблених засобів Гаплевського – ритмізоване сполучення плям локального кольору, що надає його роботам декоративності й відчуття внутрішньої динаміки. Залежно від авторського задуму, цей нескінченний іманентний рух часом плине тихо та лагідно й раптом починає струмувати, набираючи обертів і гостроти.
Внутрішній «танець» на полотнах мистця супроводжується колірним різнобарв’ям: від пастельно-приглушеної палітри до яскраво-соковитих, флуоресцентних тонів. Чарівливе мерехтіння живописного поля, по-особливому вібруючі кольори стали унікальною рисою творчої манери Михайла Гаплевського. Мозаїка з широких і яткових мазків примушує його полотна грати та перлитися барвами.
Творчість Михайла Гаплевського – це замилування красою світу; магія простих речей та явищ. Суто дзенівське ставлення мистця до життя, що об’єднує наполегливу працю і споглядання природи, створює неймовірний ефект від переважної більшості його творчого доробку. І ти вже поволі розчиняєшся в напівпрозорому мареві живописного ландшафту; коли-не-коли чіпляєшся оком за шалену поліхромію дерев і будинків; ловиш себе на думці, що всередині тебе народжується поезія…
№ 2/2017