БАЛАНС ЗМІСТУ І ФОРМИ. ДИСКУРС
Ольга Собкович
Тож як сприймати подібне мистецьке трактування в сучасному контексті? Відповідь шукаємо у професійній думці скульпторів...
Василь Татарський: праця сира, ескізна... Нещодавно, в сусідній державі, помпезно відкрили 20-ти метровий пам’ятник київському князю Володимиру. І, приблизно, у той же час в Києві метровий «пам’ятник» славетній княгині Анні, що навіть пам’ятником назвати важко. На мою думку, як громадянина, такий підхід створює ілюзію меншовартості України та українців, як нації. Така собі внутрішньо державна зрада, в тилу. Інакше назвати не можна. А що стосується моєї професійної оцінки, то згаданий «пам’ятник», як і той, що встановлений у Франції, ні пластично, ні композиційно не вирішені, як самі у собі, так і відносно розташування. Там – занадто динамічний, тут – занадто статичний. Немає золотої середини, немає великих красивих форм та дрібних деталей, які б додавали монументальності та величі. В цілому «сирі», ескізні, не пророблені ні авторами, ні часом роботи. Хто винен? В першу чергу Міністерство культури України, яке до тепер не є за духом українським. Наша історія перекручується і спотворюється. Робляться потуги для вигляду і дуже тимчасові. Всі поспішають «наслідити» тут і уже, замість того, щоб фундаментально закласти перший камінь в побудову великої держави. Княгиня Анна – одна із знакових історичних осіб. Тож із повагою треба до неї ставитись, якщо ми поважаємо себе та Україну. |
Микола Білик: немає попадання в образ…
На мій погляд, немає попадання в образ. Чому саме дитятко? Скоріш за усе – це авторське індивідуальне бачення, бо з історичного боку логіка не простежується. І якщо б йшлося про звичайну експозиційну виставкову річ, творчу роботу – це одне, але якщо говоримо про скульптуру, що знаходиться у місті, то виникають питання… Твір виглядає камерно і не упевнений, що варто його позиціонувати, як пам’ятник. Відсутня гармонія у поєднанні фігури із занадто тяжким постаментом. До прив’язки також є певні претензії. Власне, для мене він абсолютно не прив’язаний до простору площі. Створюється відчуття випадковості – поставили, але скоро перенесуть. Загально немає якоїсь романтики, піднесення… і якщо б не натяк на корону, то навіть і не зрозумієш, що мова йде про майбутню королеву. Але ми говоримо про уже встановлену річ, про факт – у цьому проблема, що характеризує сучасний стан речей по усій Україні. А обговорювати треба проекти! Раніше були художні ради, які не допускали низький рівень творів, гадаю, щось варто виробити і зараз, бо професійна думка потрібна. Оскільки історичні постаті у нашій державі в основному сприймаються в класичному розумінні скульптурної форми, то варто вирішувати їх грамотно. Звичайно, якийсь модерновий, особливий хід, рішення вітаються… |
Петро Антип: можна задати багато питань творові та автору…
Києву, як європейському місту, катастрофічно не вистачає скульптури. Тому, коли вона з’являється, – це добре. В Європі часто ставлять скульптури героям навіть просто на тротуарі, звичайно, зліплені вони не погано й вирішені в архітектоніці, просторі. На перший погляд робота нормальна і таких робіт треба ставити дуже багато, а якщо починати професійно підходити до розгляду, то можна задати багато питань творові та автору… |
№ 1/2017