ВІДЛЕТІЛА ЧАЙКОЮ У ВІЧНІСТЬ
Олександр Федорук
Не стало Тетяни Голембієвської (7.09.1936–9.02.2018), яка відійшла після тривалої хвороби, але відійшла красивою птахою, залишивши нам, усе найдорожче, що може створити упродовж свого життя талановитий художник, – свої твори А вона, донька художника, вихованця Михайла Козіка, усе своє життя прожила у світі Красивого, серед красивих людей, що склали золоті сторінки українського мистецтва попоредніх десятиліть: Михайла Дерегуса, Федора Нірода, Іллі Штільмана... її вчителями були Карпо Трохименко, Володимир Костецький, Сергій Григор’єв. Її чоловіком був скульптор Валентин Зноба (1929–2006). Я їх знав протягом років, бував у них у майстернях і пригадую ті дні, коли Валентин Зноба запалював на початку 80-х рр. думкою про створення Пленерного містечка на Київському Андріївському узвозі. І цим він залишив після себе добру пам’ять, і не доведи Боже, аби нинішні столичні варвари переступили поріг Святості, перетворивши мистецький простір у бізнесову торговицю.
Тетяна Гоембієвська була чутливою на колір у живописі, її картини були композиційно високопрофесійними, емоційними, наснаженими світлом і яскравою сполукою барв. Усі ми пригадуємо її твори, які радували кожного імпресійною настроєністю: «Подруги» (1959), славетні «Куманці» (трагедійну композицію «Безсмертя» (1973),навіяну споминами дитинства про село Балико-Щучинка на березі Дніпра, численні краєвиди, натюрморти, квіти.
Вона любила малювати Крим, Карпати, Придніпров’я. Як вона раділа, повертаючись з мандрів по Італії, Франції, Англії, Шотландії!.. Показувала міські краєвиди, які викликали захоплення англійської публіки, так само, як скульптурні портрети – її чоловік Валентин Зноба. Це була на дивовиж красива пара, якою милувались кияни!
Тетяна Голембієвська довгі літа викладала в Національній Академії образотворчого мистецтва і архітектури, була професором кафедри малярства. Вона виховала плеяду талановитих учнів, що нині такі, як Анатолій Зорко, Олег Ясенів, стали гордістю українського мистецтва, а з-поміж них Михайло Гуйда, чиє ім’я унікально емоційного майстра прикрасило скарбницю світового малярства. Для мене вагомим є також ім’я талановитої моєї аспірантки Катерини Кудрявцевої, яка вирвалася з пекла війни на Донбасі і тут, в НАОМА підготувала до захисту важливу дисертацію «Структура композиції в українському станковому живопису (кінець XIX – початок XX століття)».
Тетяна Гоембієвська була чутливою на колір у живописі, її картини були композиційно високопрофесійними, емоційними, наснаженими світлом і яскравою сполукою барв. Усі ми пригадуємо її твори, які радували кожного імпресійною настроєністю: «Подруги» (1959), славетні «Куманці» (трагедійну композицію «Безсмертя» (1973),навіяну споминами дитинства про село Балико-Щучинка на березі Дніпра, численні краєвиди, натюрморти, квіти.
Вона любила малювати Крим, Карпати, Придніпров’я. Як вона раділа, повертаючись з мандрів по Італії, Франції, Англії, Шотландії!.. Показувала міські краєвиди, які викликали захоплення англійської публіки, так само, як скульптурні портрети – її чоловік Валентин Зноба. Це була на дивовиж красива пара, якою милувались кияни!
Тетяна Голембієвська довгі літа викладала в Національній Академії образотворчого мистецтва і архітектури, була професором кафедри малярства. Вона виховала плеяду талановитих учнів, що нині такі, як Анатолій Зорко, Олег Ясенів, стали гордістю українського мистецтва, а з-поміж них Михайло Гуйда, чиє ім’я унікально емоційного майстра прикрасило скарбницю світового малярства. Для мене вагомим є також ім’я талановитої моєї аспірантки Катерини Кудрявцевої, яка вирвалася з пекла війни на Донбасі і тут, в НАОМА підготувала до захисту важливу дисертацію «Структура композиції в українському станковому живопису (кінець XIX – початок XX століття)».