КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОБРАЗИ А. ТВЕРДОГО
Гліб Вишеславський
ТВОРЧОСТІ АНАТОЛІЯ ТВЕРДОГО ПРИТАМАННИЙ ГУМОР У ПОЄДНАННІ З ТОНКИМ ВІДЧУТТЯМ СТИЛЮ. ПРОТЕ ГУМОР Є ТІЛЬКИ «ПЕРШИМ ПЛАНОМ» СПРИЙНЯТТЯ ТВОРІВ. ПОДАЛЬШЕ ЗНАЙОМСТВО З ТВОРЧІСТЮ АВТОРА СПОНУКАЄ ДО СЕРЙОЗНИХ РОЗДУМІВ ПРО БУТТЯ. СКУЛЬПТУРИ, КОЛАЖІ, ОБ’ЄКТИ, АСАМБЛЯЖІ, А ТАКОЖ ГРАФІКА ПОЗНАЧЕНІ ЗДАТНІСТЮ МИСТЦЯ ДО ІНТУЇТИВНОГО ОСЯГНЕННЯ НАЙГОСТРІШИХ СОЦІАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ СЬОГОДЕННЯ.
Творчий шлях А. Твердого окреслив поступовий відхід від книжкової графіки, ілюстрації, до великих, розгорнутих у просторі скульптурних форм. У переважній більшості скульптур залишається гра смислів, масштабів та співставлення фактур як важливих надбань практики художника-графіка. Саме там, у графічному минулому, треба шукати і джерело невичерпного експериментаторства з матеріалом, формотворчості, сміливих інженерно-технічних рішень при втіленні задуму. Наприклад, активна робота з кінетичними елементами скульптури, з дзеркальними площинами, що відбивають та примножують об’єм, а інколи підкреслюють його ілюзорність. Серед характерних експериментальних рішень А. Твердого є залучення до скульптур та об’єктів, на правах художнього матеріалу, води, світла, струменів повітря. Автор також використовує візуальні можливості «захоплення» часу: крім кінетики, це масштаб, що спонукає глядачів до руху навколо скульптур.
Скульптура автора побудована не на традиційній пластиці форм, а на концепції оповідальності (ще один спогад про графіка-ілюстратора). Отже, тектоніка розвитку форми, що дуже важлива для скульпторів, орієнтованих на класику, у А. Твердого посувається на другий план перед концепцією та її влучним втіленням у яскравому візуальному експерименті.
У творчості А. Твердого вдало поєднується концептуальний задум із спектакулярним його втіленням на рівні пластики художнього матеріалу, а гумор співіснує із серйозною проблематикою соціокультурного буття..
Скульптура автора побудована не на традиційній пластиці форм, а на концепції оповідальності (ще один спогад про графіка-ілюстратора). Отже, тектоніка розвитку форми, що дуже важлива для скульпторів, орієнтованих на класику, у А. Твердого посувається на другий план перед концепцією та її влучним втіленням у яскравому візуальному експерименті.
У творчості А. Твердого вдало поєднується концептуальний задум із спектакулярним його втіленням на рівні пластики художнього матеріалу, а гумор співіснує із серйозною проблематикою соціокультурного буття..
№ 1/2017