ФЕНОМЕН НОВОГО ТЕАТРУ НА АНДРІЇВСЬКОМУ УЗВОЗІ КИЄВА (аналітичний есей)
Михайло Комаров
СУЧАСНА АРХІТЕКТУРА ПАРАДОКСАЛЬНО РІЗНОБОКО СПРИЙМАЄТЬСЯ ПЕРЕСІЧНИМИ ЖИТЕЛЯМИ. БІЛЬШОСТІ ПОДОБАЮТЬСЯ ХМАРОЧОСИ В ІСТОРИЧНІЙ ЧАСТИНІ ЛОНДОНА, АЛЕ ЦЯ Ж БІЛЬШІСТЬ ПРОТЕСТУЄ ПРОТИ ХМАРОЧОСІВ В ІСТОРИЧНІЙ ЧАСТИНІ КИЄВА.
Навіть більше, громадськість непокоїть будь-який вихід за межі провінційного стилю ХІХ ст. Людей не лякає, що усі фасадні деталі-прикраси зроблені з пінополістиролу. Так, у статті «Новый театр в Киеве подняли на смех в соцсетях» [1] пишуть: «Зазначимо, що ще тільки на початку літа було видно гарний фасад театру», апелюючи до фотографії, на якій ця споруда мала ті ж пропорції, але стилістика була обрана «у дусі узвозу».
Тут виникає питання, чи доцільно, а головне, – чи правильно створювати оманливі образи під старовину, щоб жителі та гості міста вважали, що будівля дійшла до нас з минулих століть?
Споглядаючи сучасну архітектуру, багато жителів кажуть, що вона псує зовнішній вигляд міста. При цьому в ЮНЕСКО – головній міжнародній пам’яткоохоронній організації світу – стверджують, що імітація історичних стилів в історичному просторі не є бажаною.
Водночас впливові світові архітектори зазначають, що стиль нових споруд в історичних зонах має відрізнятися, головне – зберігати масштабність та потрапляти в членування та колірну схему.
Здивування викликає, що з’являються експерти та архітектори, які на хвилі інформаційного приводу вирішили запропонувати власні шляхи «поліпшення»: перефарбувати, висадити дерева на даху, навіть розробити проект.
Дивно це тому, що в мистецтві не прийнято доробляти чужі твори, ніхто не вирішує домалювати чиюсь картину, хоча бувають і доволі курйозні випадки. Інша справа – переосмислення, модернізація, яку проводять через якийсь час після створення. Але такі впливи зазвичай поширюються більше на інтер’єри, адже в цивілізованому суспільстві розуміють, що зміна зовнішнього вигляду спотворює початковий задум.
Можливо, загальне глибоке занепокоєння зовнішнім виглядом театру і справді спричинено об’єктивними факторами, а можливо, це вплив неочевидного нав’язування думки суспільству. Адже, якщо згадати увесь конфлікт, то виник він надзвичайно раптово, з фотографії (з найбільш невдалого ракурсу), яку масово почали тиражувати в соціальних та масових медіа.
Доцільність даної споруди зможуть оцінити лише через декілька років, а поки що театр на Андріївському створив прецендент, аналогів якому в Києві ще не було.
Примітка
1. Новый театр в Киеве подняли на смех в соцсетях [Електронний ресурс] // korrespondent.net – 2016. – Режим доступу: http://korrespondent.net/city/kiev/3780080-novyi-teatr-v-kyeve-podnialy-na-smekh-v-sotssetiakh
Тут виникає питання, чи доцільно, а головне, – чи правильно створювати оманливі образи під старовину, щоб жителі та гості міста вважали, що будівля дійшла до нас з минулих століть?
Споглядаючи сучасну архітектуру, багато жителів кажуть, що вона псує зовнішній вигляд міста. При цьому в ЮНЕСКО – головній міжнародній пам’яткоохоронній організації світу – стверджують, що імітація історичних стилів в історичному просторі не є бажаною.
Водночас впливові світові архітектори зазначають, що стиль нових споруд в історичних зонах має відрізнятися, головне – зберігати масштабність та потрапляти в членування та колірну схему.
Здивування викликає, що з’являються експерти та архітектори, які на хвилі інформаційного приводу вирішили запропонувати власні шляхи «поліпшення»: перефарбувати, висадити дерева на даху, навіть розробити проект.
Дивно це тому, що в мистецтві не прийнято доробляти чужі твори, ніхто не вирішує домалювати чиюсь картину, хоча бувають і доволі курйозні випадки. Інша справа – переосмислення, модернізація, яку проводять через якийсь час після створення. Але такі впливи зазвичай поширюються більше на інтер’єри, адже в цивілізованому суспільстві розуміють, що зміна зовнішнього вигляду спотворює початковий задум.
Можливо, загальне глибоке занепокоєння зовнішнім виглядом театру і справді спричинено об’єктивними факторами, а можливо, це вплив неочевидного нав’язування думки суспільству. Адже, якщо згадати увесь конфлікт, то виник він надзвичайно раптово, з фотографії (з найбільш невдалого ракурсу), яку масово почали тиражувати в соціальних та масових медіа.
Доцільність даної споруди зможуть оцінити лише через декілька років, а поки що театр на Андріївському створив прецендент, аналогів якому в Києві ще не було.
Примітка
1. Новый театр в Киеве подняли на смех в соцсетях [Електронний ресурс] // korrespondent.net – 2016. – Режим доступу: http://korrespondent.net/city/kiev/3780080-novyi-teatr-v-kyeve-podnialy-na-smekh-v-sotssetiakh
№ 2/2017