МИСТЕЦЬКИЙ ДУЕТ СИДОРЕНКІВ – БАТЬКА І СИНА
У мистецькому житті Києва прикінцевих днів лютого і початкових березня нинішнього 18-постперехідногого небуденна святкова подія: виставка двох Сидоренків – батька Віктора у Волошин галереї на Терещенківській, а сина Андрія в галереї Карася на Андріївському узвозі. Це сміливий дует, у межах “profession de foi parnassienne”, по-верленівськи безстрашно “Pour nous qui ciselons les motes comme des coupes” – в даному разі не слова ударні, а барви і ритми пензля, і думки в поході, в тому самому дусі “ciselons”. Віктора Сидоренка – автор численних авторських презентацій у нас і за межами України у Франції, Англії, Німеччині, США, Італії, в т.ч. на 50-ій венеційській бієнале. Віктора Сидоренка знають іще, як куратора, автора багатьох публікацій про сучасний український мистецький процес, як знакову постать у нашій мистецькій каравеллі. Кожна його заявка у сучасних або чужоземних галереях апелює до дискурсів, стає правилом для перетворення новітніх думок у реалії художнього «я». Отож активні авторські пропозиції закликають до неухильної праці над собою й вдосконалення креації.
Лого нинішнього проекту «Набуття суб’єктності» продукує, воно ж і пролонгує почуттєво-раціональні сторони постсоціалістичного суб’єктивізму транзитних персонажів переходової доби в іманентних набуттях протобізнесових інстинктів. Інстинкти означених персонажів інвестують спроби пізнання самого себе через себе і проходять еволюцію гравітацій – історичних, соціальних, моральних, психологічних. Чи вдасться персонажеві міжсоціальних мандрів подали відстань від минулого до майбутнього, ігноруючи сучасне? Або як знайти себе, блукаючому боліду, в нетрях сучасного світу?.. Пропозиції Сидоренка-старшого у двох болісних пасажах: 1. «Енантіодромія» (200х200см); 2. «Інверсія егоцентризму» (200х200 см).
Андрій Сидоренко-молодший і художник, і куратор, у самому котлі творчого вогню, де клекочуть пристрасті, авансуючи пристрасті жертовного вогню. Він налаштований на інтенсивну перцепцію інформаційного середовища сучасної цивілізації, того далекого від конституційних операцій середовища, схожого, за його переконанням, на розсадник вітальної оранжереї, де уніфікуються плюсові форми, або, навпаки, універсалізуються полярні конфлікти. Наявна якість відтворення того, що є приматом уявного, або тактильно можливого, що детермінує засіб оновлення через очищення.
Повторимо ще раз нормативи психологічної поведінки носія генних кодових дій «Клінічна картина», що це є свого роду лабораторний вибір або вимір фундаментального продукту персоніфікованого виживання, це формула способу пізнання, як формується вітальність у боротьбі з патогенними контентами. Очевидно, що це є одним із наявних, або змодульованих способів виживання природного Я. Врешті автор у серії полотен персоніфікує своє право на вираження істинного у візуальних схемах цієї життєвої cuisant pature.
Лого нинішнього проекту «Набуття суб’єктності» продукує, воно ж і пролонгує почуттєво-раціональні сторони постсоціалістичного суб’єктивізму транзитних персонажів переходової доби в іманентних набуттях протобізнесових інстинктів. Інстинкти означених персонажів інвестують спроби пізнання самого себе через себе і проходять еволюцію гравітацій – історичних, соціальних, моральних, психологічних. Чи вдасться персонажеві міжсоціальних мандрів подали відстань від минулого до майбутнього, ігноруючи сучасне? Або як знайти себе, блукаючому боліду, в нетрях сучасного світу?.. Пропозиції Сидоренка-старшого у двох болісних пасажах: 1. «Енантіодромія» (200х200см); 2. «Інверсія егоцентризму» (200х200 см).
Андрій Сидоренко-молодший і художник, і куратор, у самому котлі творчого вогню, де клекочуть пристрасті, авансуючи пристрасті жертовного вогню. Він налаштований на інтенсивну перцепцію інформаційного середовища сучасної цивілізації, того далекого від конституційних операцій середовища, схожого, за його переконанням, на розсадник вітальної оранжереї, де уніфікуються плюсові форми, або, навпаки, універсалізуються полярні конфлікти. Наявна якість відтворення того, що є приматом уявного, або тактильно можливого, що детермінує засіб оновлення через очищення.
Повторимо ще раз нормативи психологічної поведінки носія генних кодових дій «Клінічна картина», що це є свого роду лабораторний вибір або вимір фундаментального продукту персоніфікованого виживання, це формула способу пізнання, як формується вітальність у боротьбі з патогенними контентами. Очевидно, що це є одним із наявних, або змодульованих способів виживання природного Я. Врешті автор у серії полотен персоніфікує своє право на вираження істинного у візуальних схемах цієї життєвої cuisant pature.
«КЛІНІЧНА КАРТИНА» (проект Андрія Сидоренка в Карась Галереї 23.02.18)
Андрій Сидоренко
|
Інформаційний простір схожий на розсадник мікроорганізмів, які змінюють свою патогенність, розмножуються та інфікують людей. Різні культури та субкультури – це, відповідно, різні інфо- флори та фауни місцевого або геополітичного інфоценозу. Між ними відбувається симбіоз, колаборація або навпаки – конфлікт та боротьба.
Ці процеси помітні скрізь: в професійних середовищах, робочих колективах, у внутрішній та зовнішній політиці держав. Таким чином процес модернізації суспільства – це своєрідна еволюція ментальних мікроорганізмів, які населяють людські свідомості. А після важких хвороб або стресів – здорову флору та фауну, як відомо, доводиться поспішно відновлювати. Подібний погляд на еволюцію суспільства практикував етолог Річард Докінз. В книжці «Егоістичний ген» він запропонував відому тепер концепцію культурних МЕМів – одиниць інформації, які передаються від людини до людини, на кшталт, зараження, що спричиняють віруси або бактерії. Насправді, в цей спосіб Р. Докінз аналізує виникнення та розповсюдження різних моделей поведінки, звичок, особистих принципів та упереджень, виживання яких напряму залежить від успішного засвоєння новими індивідами. Сьогодні для того щоб медіавіруси заволоділи свідомістю вже не обов’язково мати особистий контакт із інфікованим, вони передаються і через відео, фото або інші носії інформації. Тож проект «Клінічна картина» – це свого роду лабораторна робота із відбору та гібридизації небезпечних видів інфо-фауни, з метою спостереження яскравих видовищ їхньої патогенної боротьби на виживання. Подібні лабораторні роботи потрібні для створення ефективної інформаційної вакцини від різного роду ментальних хвороб. Звісно в подібних процедурах є певна неприродність, хоча насправді саме такий вигляд часто має клінічна картина хворобливої уяви, в якій відбувається важка боротьба патогенних контентів. |